Творча робота з Філософії.

Дуже добре, що ви дозволили підійти до написання творчої роботи творчо. Ось така тавтологія.  Це значно полегшує справу – ви не побачите тут зарозумних визначень, які ви й без мене знаєте, чи біографії якого-небудь старого імпотента. Ой, геніального філософа, перепрошую. Все ж, спробую розповісти щось цікаве цікаво, сподіваюсь, і зробити це більш-менш конструктивно. Чи не зовсім конструктивно. Чи не зовсім цікаво. Чи ще що-небудь.

Гуманізм, борсуки і монархія

Я прокинувся від звуків розбитого скла. Не сказав би, що це мене збентежило - мене швидше турбували мої онімілі руки. Перше, що подумав – мені потрібно знати час. 4:17. Не знаю, як довго спросоння я згадував, як і чому я прокинувся о 4:17 на лаві в сквері поруч з моїм будинком, але книгу Кобо Абе з-під голови я точно встиг дістати. Нескінченно довго, аж до 4:18, я розмірковув над тим, чому останні десять повідомлень в моєму телефоні це суцільний набір нецензурної лексики, а останнє чомусь: “Все!”. Висновки виявилися досить прості: не треба більше обіцяти дівчатам зустріти їх вночі, навіть якщо зустріч мала б відбутися поруч з власним будинком, ну і звичайно, - не слід надалі брати з собою оповідання японських авангардистів і сюрреалістів – явно не додають бадьорості в очікуванні: особливо ці їх порівняння великих мислителів і діячів з борсуками – якщо не спав дві доби, то явно не до того, був Данте товстим борсуком з різнокольоровим пір’ям, чи просто борсуком з епохи відродження. “Звичайно, непогано було б  зараз повернутися додому, - продовжував розмірковувати я, - М’яке ліжко, тепла ковдра? Що ще потрібно?”
- Втім, хіба можна вважати таке бажання справжнім, істинним? “Якщо невиконання бажання не приносить з собою страждань, то таке баження не є необхідним”, - казав Епікур; а сказати, що відстуність ліжка мене турбувала я не можу. Точніше можу, але це ж хвилювало мене в тій же мірі, що і отримані повідомлення від тієї дівчини, чи швидкий ріст економіки Зімбабве в порівнянні з Габоном. Цілком задовольнивши себе наявністю хоча би лави в сквері, я вирішив ще трохи подрімати.

4:19.
Повернімося до теми розбитого скла. З’явилася його причина. Не встиг я і очі заплющити як слід, як перед ними замерехтіла книга Данте (так-так, того самого борсука з різнокольоровим пір’ям) “Монархія”. Так, “Монархія” в руках бездомного і явно нетверезого чоловіка, знайдена, очевидно, ним же в урні.

Все ж, монархія (за двн.грец. – влада одного) в руках нетверезого чоловіка  - це ж поширена в середньовіччі (і не тільки) практика - можна будь-якого короля згадати при такому словосполученні, тому я навіть не здивувався ситуації, що виникла (сподіваюсь, не здивувалися і ви). Я навіть залишився спокійним.
Ну, майже. (Мої думки: ”ААААА! Що робити!?” пропустимо)

4:20.
- Молодой человек, я извиняюсь, мы тут с Любой поспорили (гучно нецензурною лайкою кличе до себе Любов і, напевно, любов; кашляє, продовжує) о чем эта книга. Мы Данте знаем, в школе учились же, да, а вот эта книга о чем? Вы читали?! Так вот, мы поспорили: я говорю, что книга о самой монархии, а Люба (додає декілька епітетів з кореневою морфемою, яку часто пишуть на парканах, повторюючи “Я извиняюсь, ну если так оно и есть…”) говорит, что о демокартии и Боге. Решите наш спор?

- Звичайно, - відповідаю я. Що ж ще залишається?!

Вловлюю себе на думці, що мені відверто страшно спілкуватися з такою людиною – неохайний вигляд, синці та рани, брудний одяг та обличчя, вигляд відвертого бездомного. Добре, що казав про страх Епікур ви і без мене знаєте, хвилювало мене інше в той момент: сучасне суспільство будується на гуманістичних засадах – людина має стояти на вершині піраміди цінностей, людина не має боятися інших людей, вона має допомагати їм - так же казали, наприклад, італійські гуманісти на чолі з Петраркою? А чому ж тоді інші люди бояться інших людей, уникають їх не через ті речі, через які потрібно боятися, власне, а через те, що хтось має чи фізичні вади, наприклад, чи не має матеріальних благ, чи ще що-небудь? Ця ж гуманістична система цінностей, яка диктується ще зі школи явно не діє в нашому суспільстві. Чи все-таки частково діє? Напевно, діє, тому що я все ж змусив себе до розмови.

4:21.
Дивний збіг обставин, згоден, але того ж року я читав “Монархію”. Це трактат, де Данте послідовно доводить, що філософія потрібна для управління державою, монарху вона надзвичайно необхідна, але при цьому монарх і держава мають бути незалежними від церкви. Революційний по своїй суті трактат – цікаво було б побачити реакцію тогочасної церковної верхівки, тим більше в трактаті, крім встановлення чітких рамок між церквою і державою, для монарха існують певні гуманітарні та гуманістичні правила (по-суті – паростки гуманізму в управлінні державою, на відміну від того ж Макіавеллі)…

Я міг би написати більше, але думаю, ви втомилися від такого довгого есе без суті. Потрібно скоротити, так? Ні? 
Ну добре, я зміг детально пояснити безхатьку і Любові (саму себе, в силу своєї нетверезості, охарактеризувати вона змогла лише словами “А ч..ьо ты!?” ) і про що трактат, і все те, що ви прочитали вище, навіть з історіями про борсуків - куди ж без них; а потім вигадав неіснуючу причину і пішов – розмови розмовами, а компанія все-таки не найкраща, погодьтеся.

4:27.
Забравши свої речі, я повернувся додому, наспівуючи одну з пісень Дем’єна Райса.
Ну що, не Шуберта ж мені наспівувати, я вам не інтелігент який-небудь.

“Что я только что прочитала?!, - запитаєте ви, - А где хотя бы выводы из этого всего? Господи, кого мне приходится учить…”

Добре, я відповім. Робота Данте актуальна і досі. Як і думки будь-кого з авторів, висловлювання яких я навів. Хіба ні? В час, коли  в деяких країнах церква своїми ортодоксальними поглядами нав’язує поведінку держави; в час, коли гуманізм залишився лише на рівні популізму, а гедонізм явно трактується неправильно, деяким особам непогано було б познаходити хоча би в смітті потрібні книги, як це зробив безхатько, чи принаймні висунути свою голову звідти, щоб подумати до чого всі ці неправильні трактування і вчинки можуть зрештою привести.

Відчуваю, отримаю нуль балів за цю коротку, десятихвилинну за обсягом, творчу роботу.